7 квітня 2022: санкції, ленд-ліз і правові позови

7 квітня 2022 року політичні та правові кроки проти Росії відбувалися одразу в кількох країнах: у США Конгрес завершив ухвалення торговельного закону, у Німеччині до федеральної прокуратури надійшла скарга, а Олександр Лукашенко заявив про потребу залучити Мінськ до переговорів.

Торговельний тиск зі США

Палата представників США проголосувала 420 голосами проти 3 за законопроєкт про призупинення нормальних торговельних відносин з Росією та Білоруссю після вторгнення в Україну. Згодом того ж дня Сенат підтримав його одноголосно, 100 голосами проти 0. Документ передали на підпис президентові США Джо Байдену.

Накладі сенаторів і конгресменів збігалися за часом: днем раніше, 6 квітня, Сенат так само одноголосно ухвалив закон, який уповноважує президента Байдена використати програму ленд-лізу, останній раз застосовану під час Другої світової війни, щоб прискорити постачання військової техніки в Україну. Отже, за два дні американський Сенат двічі проголосував без жодного голосу проти.

Правовий вимір

У Німеччині колишня федеральна міністерка юстиції Сабіне Лойтгойссер-Шнарренбергер і колишній федеральний міністр внутрішніх справ Гергарт Баум подали до федеральної прокуратури скаргу. У ній вони звинуватили президента Росії Володимира Путіна, усіх 32 членів Ради безпеки Росії та військовослужбовців російської армії у воєнних злочинах в Україні.

Переговорний трек

У день голосувань у Вашингтоні Лукашенко заявив, що Мінськ має бути включений до переговорів про завершення війни. Днем раніше, 6 квітня, Росія повідомила, що припинить вторгнення, якщо президент України Володимир Зеленський погодиться на умови, обговорені під час переговорів. Серед них вона назвала юридичну гарантію того, що Україна не вступатиме до НАТО, закріплену змінами до конституції. Росія також заявила, що призупинила операції в Києві як «жест доброї волі» задля сприяння мирним перемовинам.

Що показує цей день

За один день проявилися три напрями тиску й дипломатії: економічні обмеження з боку США, спроба притягнути російське керівництво до відповідальності через німецьку прокуратуру та заяви сторін щодо умов переговорів. Російська сторона пов’язала завершення вторгнення з конституційною гарантією нейтралітету України, а білоруський лідер претендував на місце за столом переговорів.