Командний центр НАТО у Вісбадені та тиск на союзників

На 16 липня 2024 року безпекова картина навколо України складалася з кількох ліній: організація західної допомоги, політичний тиск на союзників і щоденні удари по українських містах і портах.

Новий центр координації

У Вісбадені (Німеччина) 15 липня НАТО створило новий командний центр. Він має планувати й координувати підтримку українських збройних сил у межах програми NATO Security Assistance and Training for Ukraine. Тобто допомога, яку надавали окремі держави, отримала спільну структуру в рамках Альянсу.

Китай і заморожені активи

За два тижні до цього, 10 липня, усі 32 держави-члени НАТО схвалили заяву, у якій Китай названо «вирішальним помічником» (decisive enabler) російського вторгнення. Підставою стало «безмежне» економічне й політичне партнерство Китаю з Росією.

Того ж дня Bloomberg повідомило, що Саудівська Аравія раніше цього року попередила G7: якщо та вилучить заморожені російські активи на 280 млрд доларів США для передання Україні, Ер-Ріяд продасть євробонди та французькі облігації. Отже, фінансовий вимір підтримки України супроводжувався відкритим тиском з боку третьої держави.

Удари по цивільних

На тлі політичних рішень тривали російські атаки. 10 липня внаслідок ударів дронів і ракет по порту на півдні Одеської області загинули двоє українців, було пошкоджено портову інфраструктуру, енергетичний об’єкт і цивільне судно. 13 липня у селі Буди на Харківщині внаслідок повторного удару («подвійного клацання») загинули двоє людей, ще 25 дістали поранень, серед них двоє дітей.

Що це означало

У тижні перед 16 липня 2024 року поєднувалися інституційне рішення НАТО щодо координації допомоги, жорстка політична оцінка ролі Китаю та суперечка про використання заморожених активів. Удари по портовій інфраструктурі й населених пунктах показували, у яких умовах ці рішення ухвалювали.